Чи варто переходити на NVMe?

Протягом останніх п’яти років конфігурації серверів та їх апаратного забезпечення залишаються незмінними. Чи то сервер програм, масив зберігання даних або серверна частина SaaS, спосіб, у який менеджери центрів обробки даних будують свої системи, не зазнав особливих змін. Навіть з огляду на необхідність збільшення використання периферійних обчислень ближче до клієнта — як для обчислень, так і для зберігання — більшість периферійних мереж відображають існуючі апаратні конфігурації з використанням SAS або SATA твердотільних накопичувачів..

Лише в рідкісних випадках, коли дотримання SLA о п’яти-шести дев’ятках для критично важливих застосунків є обов’язковим, ми спостерігали кардинальні зміни в апаратних конфігураціях. У таких центрах обробки даних резервування є ключовим фактором, і багато центрів обробки даних керують своєю платформою зберігання даних, переважно переходячи на NVME з індустріальними SSD-накопичувачами. NVMe накопичувачі також оснащені великими DRAM кешами для забезпечення продуктивності QoS (довгострокова стабільність продуктивності).

Виникає запитання: Якщо більше центрів обробки даних переходять на NVMe для забезпечення безвідмовної роботи, чи варто мені оновлювати свої сервери?

Відповідь набагато складніша, ніж просто «так» або «ні», і фактично відкриває безліч інших запитань, на які потрібно відповісти.

Оновлення простого 1U сервера або 10U стійки з SATA або SAS обмежене доступністю підключень. В більшості систем, які використовують SATA або SAS SSD, накпичувачі підключаються до апаратних RAID контролерів. Але NVMe використовує порти PCI-Express, які за своєю суттю забезпечують більш високу швидкість передачі, а потім використовує програмно визначені профілі RAID.

Лише рік тому більшість клієнтів були замкнені на SATA і не планували переходити на NVMe. Навіть найбільші Tier 1 провайдери не перейшли повністю, маючи 50%-50% суміші SATA та NVMe. Це тому, що NVMe потребує більшої технічної переробки.

Не всі існуючі сервери мають достатньо PCIe портів для підтримки великого розгортання NVMe, і більшість центрів обробки даних не змінюють свої сервери так швидко, як вони змінюють свої масиви сховищ. Простіше кажучи, якщо він працює і забезпечує продуктивність, необхідну для сьогоднішніх операцій, чи є потреба в переході?

Якщо так, ось деякі речі, які слід враховувати для наступної збірки:

Як ці зміни вплинуть на ваші практики резервування?

Перехід на модель програмно-визначеного сховища (Software Defined Storage, SDS) надає користувачеві новий спосіб управління резервуванням і контролем фізичних пристроїв. У деяких випадках перехід від апаратно-керованої системи зберігання до SDS може вимагати внесення змін до певних застосунків аж до рівня ядра для забезпечення стабільної продуктивності. Крім того, платформи SDS вимагатимуть від користувачів іншого підходу до розгортання і конфігурації сховища для забезпечення резевування і продуктивності.

Які є наявні недоліки вашої архітектури та чи вирішить їх NVMe?

Деякі проблеми можуть бути пов’язані не з передачею даних, а з профілем читання/запису або просто з невикористанням індустріальних накопичувачів. Сьогодні багато накопичувачів мають високі технічні характеристики, але в їхніх специфікаціях не йдеться про довгострокову стабільність або передбачуваність продуктивності. Зазвичай це пов’язано з тим, що вони рекламують можливості пікової продуктивності, а не профілі стабільної продуктивності.

Я переслідую тенденцію чи клієнти визначають попит?

Хоча завжди приємно мати нові та блискучі оновлення своїх серверів і забезпечувати конкурентні відмінності від інших датацентрів, факт залишається фактом: є багато досягнень, які можуть навіть підштовхувати до інших міркувань щодо нових зборок.

Сучасні M.2 NVMe накопичувачі, як правило, не підтримують гаряче підключення, а також не мають кріплення для кейса або кронштейна. SATA залишається домінуючим форм-фактором, оскільки несправні диски можна замінити, не вимикаючи весь сервер. Саме тут на допомогу приходить форм-фактор U.2, оскільки він дозволяє NVMe в центрі обробки даних із можливістю гарячого підключення до серверних відсіків із фронтальним завантаженням за умови підтримки як хостом, так і ОС. Хоча U.2 виглядає основним форм-фактором для включення NVMe у сервери, останні розробки Intel і Samsung щодо форм-фактора створюють більше можливостей для NVMe збірок. EDSFF (лінійка) від Intel і NF1 від Samsung можуть усунути деякі недоліки форм-фактора M.2.

Обидва ці форм-фактори досить нові, тому ми не маємо достатньо даних про довгострокову продуктивність і надійність. Однак, як і U.2, вони вирішують реальні проблеми з обслуговуванням для створення наступних NVMe систем. Подібно до дебатів BETA проти VHS у 80-х і 90-х роках, питання полягатиме в тому, який форм-фактор зрештою переможе для довгострокової підтримки.

Незалежно від того, чи готові ви переходити, Kingston продовжує надавати найбільш узгоджені індустріальні SATA SSD-накопичувачі для підтримки більшості центрів обробки даних, а також розробляє набір індустріальних NVMe рішень. Якщо у вас є запитання щодо центру обробки даних, Kingston знайде відповідь.

#KingstonIsWithYou